Для лідера великогаївського «Агрона» Тараса Гром’яка здобувати титули кращого футболіста Тернопільщини не є чимось особливим, адже втретє за останні п’ять сезонів він виборює подібне звання. Тим не менше для кожного футболіста завжди приємне визнання колег по цеху, та ще й тоді, коли твоя команда стає чемпіоном. Гром’як у цьому плані не виняток. Тарас у ексклюзивному інтерв’ю розповів, яким для нього та «Агрона» був 2024 рік, розповів секрет багаторічного успіху великогаївської команди та поділився думками щодо власного бомбардирського хисту. 

  

– У щорічному опитуванні Асоціації футболу Тернопільщини Тараса Гром’яка визначили кращим гравцем 2024 року. Мабуть тебе цим визнанням вже не здивуєш?

– Перш за все, хотів би подякувати тим тренерам та капітанам команд, які віддали свої голоси за мене. А також своїм партнерам по команді та тренерам «Агрона». Це наша спільна нагорода, адже без команди вибороти цей титул неможливо. Звісно, що мені приємно стати кращим футболістом області.   

Користуючись нагодою хочу висловити вдячність нашим захисникам, що у нас є змога грати футбол. Також вдячний Юрію Романовичу Березовському, Олегу Андрійовичу Кохману та усім меценатам, які зробили вагомий вклад у цей сезон. А також нашим вболівальникам за підтримку!

– Сезон-2024 для «Агрона» видався доволі не простим, адже перед його початком одразу три гравці основного складу покинули команду і перейшли у табір головного конкурента – «Дністра». Особисто вірив, що «Агрону» знову вдасться стати чемпіоном?

– Звичайно, що вірив. «Агрон» покинули і справді хороші футболісти, гравці основного складу. Проте задачі здобути чемпіонство ніхто не скасовував. Довелося докласти максимальних зусиль, аби знову здобути чемпіонський титул.

– На твій погляд, завдяки яким якостям футболістів і тренерів великогаївської команді вдалося знову стати переможцем вищої ліги?

– Завдяки працьовитості, наполегливості та характеру – ми це змогли! Ми були спільною командою, як на полі, так і за його межами. Наш наставник Сергій Анатолійович Богородіченко завжди знаходив правильні слова, налаштовуючи нас на гру.

– Якщо у першій половині сезону Ваша команда суттєво випереджала у турнірній таблиці всіх опонентів, то у другій – було кілька нервових матчів, втрат очок тощо. Після домашньої поразки від «Дністра» у третьому колі, чи не похитнулася віра, що «Агрон» знову стане чемпіоном?

– Як ви знаєте, ми граємо ще в чемпіонаті України серед аматорів. У нас там також стоїть ціль перемагати. Турнірна таблиця тому доказ. На жаль, велика кількість наших гравців були травмовані, тому не було змоги робити ротацію. Через це команді бувало складно фізично в деяких матчах. Зокрема, з ФК «Дністер», який є сильним суперником. Однак, ми не опустили руки після цієї поразки.

– Кілька останніх поєдинків чемпіонату області суперники по-особливому налаштовувалися на матчі з «Агроном». Гравцям-опонентам керівники їхніх клубів пропонували подвійні преміальні за те, що заберуть у великогаївської команди очки. Який, на твій погляд, матч у сезоні став ключовим, після якого ти зрозумів, що перше місце вкотре залишиться за «Агроном»?

– Нам не цікаво, хто кому скільки платить та пропонує. Ми звикли, що на нас завжди налаштовуються по-особливому. Проте, наша команда знає свою справу. Звичайно, можна сказати, що думки про чемпіонство були після гри з ФК “Борщів”. В ній ми поступалися з рахунком 0:2 та все ж змогли достойно перемогти – 3:2. Але попереду нас чекало ще два непростих матчі, в яких ми, звісно, не могли недооцінювати сил суперника. Інтрига була до кінця. Тому, зрозумів, що стали чемпіонами після перемоги над збаразьким «Галичем».

– Вперше за останні роки в боротьбі за титул в «Агрона» була справжня конкуренція. Особисто тобі, краще – комфортно виграти титул, чи все-таки приємніше, в першу чергу емоційно, коли маєш достойного суперника?

– Звичайно, приємно перемагати, коли є достойні суперники.

– Який матч сезону тобі запам’ятався найбільше і чим саме?

– Повторний кубковий матч з ФК «Дністер». Коли на виїзді ми поступилися 1:2, проте вдома перемогли 2:0 і вийшли до фіналу.

– Ти забив 13 м’ячів у чемпіонаті області. Який з них, на твій погляд, був найкрасивішим, а який найціннішим для команди?

– Найкрасивішим, як на мене, був гол у ворота «Медоборів» зі штрафного. А найціннішим для команди – третій гол у ворота ФК «Борщів», який приніс нам важливу перемогу у третьому колі чемпіонату області.

– Можливо знаєш, хто з гравців «Агрона» цьогоріч віддав тобі найбільше гольових передач?

– Точно не знаю, але закрадається думка, що, можливо, найбільше гольових передач було від Андрія Скакуна.

– Ти гравець атакувального плану, чи є в тернопільському футболі оборонець, проти якого тобі найважче грати?

– Важко виділити когось одного. В кожній команді є захисники, які класно грають та захищаються.

– Тарасе, впродовж всього сезону ти очолював бомбардирські перегони і лише в останньому турі тебе обійшов колишній партнер по «Агрону», а нині нападник «Дністра» Назар Процик. Прикро, що так сталося, чи все-таки для тебе важливіші командні, а не особисті показники?

– Показники команди для мене є першочерговими! У нас не було жодних розмов про те, аби мене зробити кращим бомбардиром. Мої зусилля були зосереджені лише на чемпіонстві. Назар сильний нападник, тому щиро радий за нього.

– Не вигравши бомбардирської гонки, ти поділив пальму першості в іншій – за системою «гол +пас» – до 13 забитих голів доплюсував ще 4 «асисти». Не применшуючи твоїх бомбардирських якостей, все ж, чому у тебе гольових передач в четверо менше, ніж, голів? Адже граєш на позиції півзахисника і, номінально, мав би допомагати форвардам завершувати їхні атаки.

– На полі ми працюємо всі на один результат – командний. Чому гольових менше, ніж голів – важко сказати. Стараюся, як забивати, так і віддавати гольові передачі.

– Сезон Тарас Гром’як починав на місці лівого півзахисника, а завершував – атакувального центрального хава. У зв’язку з чим відбулася така перестановка та на якій позиції тобі зручніше було грати?

– До того ж, грав ще на позиції нападника. Все залежало від суперника. Тому тренер вирішував на якій позиції моя гра буде результативнішою.

– У фіналі кубка області проти ФК «Борщів» твій гол вирішив долю матчу. Суперник – не гранд, однак все ж таки був достойним суперникам, чи не так? 

– Приємно, що приніс команді перемогу. Звичайно, у фіналі завжди непросто. Адже кожна команда прагне перемоги! ФК «Борщів» нам це довів.

– У тому поєдинку ти, як штатний пенальтист «Агрона», пробивав два одинадцятиметрових, один з яких не реалізував. Загалом, на тренуваннях відпрацьовуєш удари з «точки», аналізуєш дії воротарів-суперників, чи пробиваєш на інтуїцію? 

 – Буває залишаємось після тренування та відпрацьовуємо удари. При пробитті одинадцятиметрових важко дотримуватись однієї стратегії, все залежить від ходу гри.

– У 2024 році «Агрон» вдруге поспіль у своїй клубній історії зробив своєрідний хет-трик, здобув перше місце у чемпіонаті та виборов кубок і суперкубок області. Для тебе, який з цьогорічних титулів дався найважче, а який є найціннішим?

– Усі, по своєму, цінні та важливі! Адже для здобуття їх докладаємо максимум зусиль. Чемпіонство – є найціннішим!

– Вигравши останні два роки все, що можна на рівні Тернопільщини і будучи серед лідерів аматорського футболу України (на зимову перерву «Агрон» пішов у статусі лідера своєї групи), чи не відомо тобі про бажання керівництва клубу спробувати свої сили на професійному рівні?

– У нашого керівництва зараз є свої першочергові пріоритети – допомога армії. Адже зараз на часі саме це. У цей нелегкий час вони намагаються підтримати футбол та роблять великий вклад у нього. Думаю питання такого плану варто задавати їм.

– Останні два сезони ти ставав кращим гравцем Тернопільщини, твою гру з найкращого боку відзначають і на всеукраїнському рівні, включаючи у всі можливі символічні збірні. Чи мав за цей період запрошення з професійних клубів?

– Були деякі пропозиції, але все ж таки, після них я вирішив залишатися у ФК «Агрон».

– Знаю, що на всіх домашніх матчах у Тараса Гром’яка є персональні вболівальники. Хто вони і чи їхня присутність якось по-особливому заставляє тебе грати?

– Так, це моя дружина та донечка, які були присутні на всіх домашніх матчах та деяких виїзних, при чому, незалежно від погодних умов (сміється – авт.). Донька любить відвідувати ігри, вболіває за мене та за “Агрон”. Це додає сил, коли за тебе вболівають найрідніші.

БІОГРФІЯ

Гром’як Тарас Олегович

Дата народження – 19.03.1993 р.

Місце народження – с. Геленки, Козівська громада

Перший тренер – Борис Романович Палюх

Амплуа – півзахисник

Виступав за команди – ДЮСШ (Козова), ДЮСШ (Тернопіль), «Агропродсервіс» (Козова), ФК «Козова», ФК «Тернопіль», «Юкрейн Юнайтед» (Торонто, Канада),  «Нива» (Теребовля), «Агрон» (Великогаївська громада).

Фото: автора та “Футбол з-за воріт та інші фото”