Легендарний нападник Петро Прядун народився на Лановеччині. Перші кроки у футболі проходили під керівництвом брата Анатолія. Петро Миколайович зробив неймовірну футбольну кар’єру, не маючи при цьому футбольної школи.

Будучи не високим на зріст, Петро Прядун мав неймовірну вибухову швидкість (прокидав м’яч на хід й миттєво відривався від суперників – захисники лише «читали» на його номер спині). Також відзначався хорошою технікою, завдяки чому «заробляв» на собі чимало штрафних ударів та одинадцятиметрових.

Футбольну кар’єру Петро Прядун почав у рідному лановецькому «Цукровику», далі був «Електрон» зі Збаража у складі якого дебютував на всеукраїнському рівні, виступаючи на колективи фізкультури (КФК). Там здібного форварда запримітили тренери підгаєцької «Ниви» і запросили до себе в команду.

Всі найвагоміші титули в історії «Ниви», спершу підгаєцької, згодом бережанської і, насамкінець, тернопільської неодмінно були пов’язані з іменем Петра Прядуна. У 1980 році він з підгаєцькою «Нивою» здобув кубок України серед КФК (нині – аматори), у 1982 році його гол у ворота команди з Ізмаїла фактично приніс бережанській «Ниві» путівку до ліги майстрів. У 1987 році  вже з тернопільською «Нивою» виборов срібні нагороди, а в 1989 -му – бронзові чемпіонату СРСР серед команд другої ліги. Петро Прядун  впродовж десятиліття був, мабуть, головним улюбленцем тернопільської публіки.

Петро Прядун був надзвичайно позитивною та простою людиною. Незважаючи на те, що був затребуваний багатьма командами фактично до переходу в лігу майстрів поєднував футбол з водінням, і у вільний від тренувань та матчів час залюбки перевозив пасажирів рейсовим автобусом з Ланівців, Бережан, Підгайців, Збаража. У «Ниві» був одним з тих, хто слідкував за модою і дуже стильно одягався.

Наприкінці 1990 року Петро Прядун переїхав до США, де одружився на українці, з якою виховував трьох дітей. На жаль, мав проблеми з серцем. Його життя обірвалося 13 жовтня 2014 році на 60-му році життя…