Футбольний 2023 рік, що минув для всіх був складним, не став винятком, мабуть, і для гравця великогаївського «Агрона» Тараса Гром’яка. Після отриманої важкої травми та тривалого відновлення Тарасу вдалося у цьому сезоні вийти на високий рівень, він показав себе справжнім лідером команди, забивав практично у кожному поєдинку, чимало його м’ячів стали вирішальними. У традиційному опитуванні Асоціації футболу Тернопільщини Тараса Гром’яка визнали кращим гравцем 2023 року. До речі, вдруге за останні чотири роки. Ми поспілкувалися з Тарасом, одразу ж запитавши, чи визнання тренерів і капітанів команд вищої ліги не стало для нього сюрпризом?

– Звісно, що це стало для мене дуже приємним сюрпризом. Я вдячний кожному з тренерів та капітанів команд, які віддали за мене свої голоси. Та в першу чергу хотів би подякувати ЗСУ за можливість грати футбол.

«Я впевнений у своїй команді та в її силах»

– Особисто для тебе старт сезону вдалим не назвеш. У першому ж матчі чемпіонату у надпринциповому поєдинку проти «Медоборів» ти отримав червону картку і передчасно залишив поле. Що власне тоді трапилося, коли ти за три хвилини заробив два попередження?

– У футболі таке буває. Перша жовта картка дісталась мені за відкид м’яча, а інша за фол.

– Ти важкувато входив у сезон-2023. Складно набирати форму після зимової перерви, чи були інші чинники?

– Я так не вважаю, адже в усіх контрольних поєдинках докладав максимум зусиль, аби успішно підготуватися до сезону. Можливо, вам зі сторони видніше.

– Як для тебе, так і для твоєї команди перша частина сезону була не простою. Після поразки у Заліщиках чи не похитнулася віра, що «Агрон» знову зможе стане чемпіоном?

– Віра точно не похитнулася, адже я впевнений у своїй команді та в її силах.

– Після якого матчу ти зрозумів, що перше місце вкотре залишиться за «Агроном»?

– Важко сказати, адже треба грати до останнього. «Агрон» на кожен матч виходить з однією думкою – перемогти.

– За рахунок яких чинників великоївській команді вдалося знову стати переможцем вищої обласної ліги?

– За рахунок колективу, його наполегливості та налагодженому тренувальному процесу. І, звісно ж, за підтримки керівництва нашого клубу та наших вболівальників.

«Недооцінювати суперника ні в якому випадку не можна»

– Ти у «Агроні» вже здобув три чемпіонських титули. Якщо порівнювати два попередніх, цьогорічне чемпіонство далося легше чи важче?

– Будь-який титул завойовується важкою працею та докладеними зусиллями.

– Якщо в минулі рокі головним конкурентом «Агрона» у боротьба за чемпіонство була теребовлянська «Нива», то три останні сезони срібні медалі здобувають «Медобори» із Зеленого. Чи справді це на сьогодні Ваш основний конкурент на Тернопільщині?

– «Медобори» – це справді сильна команда, в якій грають досвідчені футболісти. Загалом кожна команда, яка представлена у вищій обласній лізі є конкурентом, недооцінювати суперника ні в якому випадку не можна.

 

– У фіналі кубка області і в матчі за суперкубок «Агрон» переміг молодий та амбітний колектив «ФАТ-Подоляни» з однаковим рахунком 3:2. Наскільки ця команда у ближчій перспективі може кинути виклик скажімо «агронівцям», або створити конкуренцію тернопільській «Ниви» на професійному рівні?

– На мою думку, «ФАТ-Подоляни» – це дійсно хороша команда, яка має індивідуально сильних гравців та показує класну гру. Звісно, що конкуренцію може скласти, як і «Агрону», так і «Ниві», головне не зупинитися на досягнутому, професійно ставитися до футболу, вірити своїм тренерам та йти до поставленої мети.     

– Останній поєдинок чемпіонату проти «Поділля» з В. Березовиці мав цікаву інтригу. Одразу три гравці «Агрона», в тому числі і ти, мали по вісім забитих м’ячів і претендували на титул кращого бомбардира. Коли всі вони не вийшли в старті, подумалося, що тренери вирішили не визначати кращого, а поділити це звання між трьома гравцями. Однак тобі таки вдалося вийти з лави запасних і зробити дубль у тому поєдинку. Напевно дуже того хотів?

– Перш за все хотілося перемогти, хоч ця гра і не була вирішальною. Тренер наголосив грати той футбол, який ми граємо завжди і в першу чергу думати про команду. А вже в процесі гри так сталося, що я зміг забити два голи.

– Для тебе важливо було саме виграти бомбардирські перегони, чи командний результат стоїть на першому місці?

– Звичайно, що для мене результат команди стоїть на першому місці.

– Який із забитих м’ячів в обласних змаганнях на твій погляд найкращий, а який – найважливіший?

– Всі голи важливі, які приносять команді перемогу. А якщо обирати таки найважливіші, то до них би відніс гол «Медоборам», після якого ми стали достроково чемпіонами, та другий гол «Дністру» (Заліщики) у півфіналі кубка, який вивів нас у фінал. Найкращим я вважаю третій м’яч забитий у матчі за суперкубок області.

– Чи є в тернопільському футболі голкіпер, якому ще не забивав Тарас Гром’як?

– Не знаю, не аналізував це питання.

– Хто з гравців «Агрона» цьогоріч зробив тобі найбільше гольових передач?

– Більшість моїх голів були забиті з передач, які робили атакувальні гравці. Зокрема, Валентин Білик, Тарас Червонецький, Назар Процик, Руслан Луцик. Також забивав з передач Юрія Соколовського та Андрія Скакуна. Найбільше, все-таки було забито з передач Тараса Червонецького.

«З приходом Сергія Анатолійовича команда зосередилась на результаті та змогла максимально розкрити свій потенціал»

– У 2023 році «Агрон» уперше в своїй клубній історії зробив своєрідних хет-трик, здобув перше місце у чемпіонаті та виборов кубок і суперкубок області. Для тебе який з цих титулів є найціннішим?

– Кожен з титулів є цінним, адже несе в собі нереальну кількість емоцій та старань, яких ми доклали, аби їх здобути.

– У попередні роки ти більше грав на позиції крайнього півзахисника. А останніх два сезони фактично великогаївська команда грала в три форварди і ти був серед тієї трійки. Наскільки швидко вдалося прилаштуватися до позиції нападника?

– Я так і продовжую грати на позиції крайнього півзахисника. Не знаю, чому існує думка, що «Агрон» грає у три форварди.

– В «Агроні» у сезоні-2023 відбулися зміни на тренерському містку. Як вони вплинули на команду, і особисто на тебе?

– Кожен з тренерів, який був у команді «Агрон», зробив свій внесок у її продуктивність. З приходом Сергія Анатолійовича (Богородіченка – авт.) команда зосередилась на результаті та змогла максимально розкрити свій потенціал. Завдяки його підтримці та порадам, як команді, так і мені особисто, ми змогли досягнути поставлених цілей.

«Вдячний Богу, що зміг вийти на такий рівень, на якому є зараз»

– Коли ми востаннє з тобою спілкувалися, ти говорив, що маєш ще бажання і докладеш максимум зусиль, щоби повернутися у професійний футбол. Чому цього не сталося?

– Після 10-ти місяців складної реабілітації, я вдячний Богу, що зміг вийти на такий рівень, на якому є зараз. Це не вдалося б зробити без моєї команди та тодішнього тренера Олега Лівіцького. А також керівництва, які чекали на моє відновлення та робили все, аби це трапилося якнайшвидше.

– Можливо у професіонали варто перейти разом з твоєю теперішньою командою. Багато футбольних експертів давно говорять, що «Агрон» переріс аматорський футбол. Чи немає таких планів у керівництва ФК «Агрон» нині, коли команда вкотре виграла все, що тільки можна у Тернопільській області і є серед лідерів аматорського чемпіонату України?

– На даний момент усі зусилля зосереджені на перемозі України. Це першочергове завдання та ціль нас усіх. Стосовно планів та амбіцій можна буде говорити згодом.

– Багато твоїх партнерів по команді суміщають ігрову футбольну кар’єру з тренерською, працюючи з дітьми. Чи не задумувався над цим, чи все-таки зосереджуєш головну увагу на футболі, як діючий гравець?

– На перспективу така думка зароджується, проте зараз уся моя увага зосереджена на полі як діючого гравця.

– Як вплинуло на тебе народження донечки, як у житті, так і в спортивному плані?

– Моя донечка – мій найпалкіший вболівальник. Вона відвідує всі матчі та підтримує ФК «Агрон». Це мій стимул рухатись вперед та досягати нових вершин.

– Чи можна, граючи футбол на Тернопільщині, заробити великі гроші та забезпечити гідне майбутнє життя своє та своєї сім’ї?

– На це впливає багато факторів, тому тут важко відповісти. 

– Якщо можна було б повернутися назад, щоби змінив у своєму життя, чи не шкодуєш, що обрав для себе важку футбольну роботу?

– За все, що я маю та все, що я досягнув – дуже вдячний Богу, тому нічого би не змінював. Я люблю футбол, тому ніколи не шкодував про свій вибір!