Останні кілька років «Поділля» з Васильківців важко уявити без досвідченого нападника Андрія Баліцького. Цьогоріч практично не було поєдинку в якому форвард не відзначався у воротах суперників. З результативністю понад один м’яч за гру він не лише став кращим бомбардиром другої ліги чемпіонату Тернопільської області, а й за результатами опитування тренерів та капітанів команд визнаний кращим гравцем ліги. Традиційно представляємо до Вашої уваги інтерв’ю з номінантом.

«Кожному гравцеві тренери наголошували, що ми команда і одна футбольна сім’я»

– Андрію, цьогоріч «Поділля» з Васильківців, де ти є одним з лідерів, доволі впевнено перемогло у другій обласній лізі. Чи дійсно, Вашому колективу так легко було здобути загальну перемогу у першості, як здавалося зі сторони?

– Перемоги не даються легко! Для того, щоби перемагати потрібно працювати, що ми відповідно робили усі разом упродовж всього футбольного сезону. Суперники ж у нас були доволі хорошого рівня, зокрема, не простими були матчі з командами з Трибухівців, Нараєва тощо.

– На твійпогляд, які найголовніші чинники того, що «Поділля» цьогоріч перемогло у другій лізі?

– Відповідальність та налаштування перед кожною грою. Кожному гравцеві тренери наголошували, що ми команда і одна футбольна сім’я. «Разом до перемоги, один за одного» – ці слова часто повторював помічник головного тренера і один з найдосвідченіших наших футболістів Юрій Зянько.

– Який матч став ключовим для «подолян», після якого стало зрозуміло, що колектив з Васильківців вже нікому не вдасться наздогнати?

– На мою думку, це був домашній матч 12-го туру проти ФК «Трибухівці». Після перемоги над ними (2:0) ми знали, що переможемо у чемпіонаті. Хоча головний тренер Богдан Іванців нам так думати ніколи не дозволяв, а налаштовував на перемогу у кожному матчі, і лише після останнього можна було проаналізувати підсумкову турніру таблицю.

 

– Єдину поразку у чемпіонаті «Поділля» зазнало у домашньому поєдинку проти аутсайдера заліщицького «Дністра-2». Що сталося з командою у тому матчі?

– Тут тільки можна сказати одне – молодці хлопці з «Дністра-2», вони грали так, ніби це їхня остання гра.

– Який для «Поділля» поєдинок цьогорічного сезону став найвдалішим в ігровому плані?

– Той у якому мені та моїй команді вдалося здобути 3 очки. Тобто всі переможні матчі є вдалими, адже з них у підсумку скалася перемога «Поділля» у чемпіонаті.

«Я – нападник, забивати – це моя робота на футбольному полі»

– Андрій Баліцький у чемпіонаті забив 17 голів, який з них був найкращим за виконанням, а який найцінніший для команди?

– Найкращим, напевно, був гол, який я забив у ворота ФК «Збараж». Іван Цимбалістий віддав передачу з флангу, а я одразу в дотик пробив метрів з 16-18-ти. Таких м’ячів на Тернопільщині ще не забивав. А щодо цінних, то, думаю, кожен мій гол був важливим для команди.

– У бомбардирській гонці ти залишив далеко поза себе конкурентів. Для тебе важливо було саме виграти ці перегони, чи командний результат стояв на першому місці?

– Наш президент клубу Михайло Коваль, котрий боронить Україну, сказав мені: «Твій один гол – мінус один москаль». Тому старався забивати якнайбільше. Ну і головне для мене був звісно командний результат.

– Андрію, чи можна назвати 2023 рік одним з найуспішніший у твоїй кар’єрі? Адже команда за яку ти виступав виграла практично все, що можна. А особисто ти зумів відзначитися в офіційних поєдинках 32 забитими м’ячами: 17 – у чемпіонаті, 4 – у кубку і 11 – у Лізі чемпіонів…

– Так, звісно, футбольний рік і справді був вдалим. Я – нападник, забивати – це моя робота на футбольному полі. Оскільки забитих м’ячів було багато, то задоволені всі, в тому числі і я.

– Андрію, хоча ти родом з Хмельниччини, але вже став легендою «Поділля» з Васильківців, за яке з невеличкою перервою виступаєш з 2018 року. Тут тебе люблять вболівальники, цінує керівництво клубу та поважають партнери по команді. Що відчуваєш, коли ступаєш на футбольне поле красеня-стадіону у Васильківцях?

– Завжди радий бути тут, з цим колективом, вболівальниками, які дуже нас підтримують, котрі особисто для мене стали, як рідні. Ми вже не один рік разом, тому дуже їм дякую за довіру і підтримку!

«У цьому сезоні забив усім проти кого грав, крім воротарів «Агрона»

– За довгий час виступів на Тернопільщині, чи є в тебе захисник в обласному чемпіонаті, проти якого найскладніше грати?

– Звичайно, їх двоє. За весь час, що я виступаю на Тернопільщині мені жодного разу не вдавалося обіграти Богдана Іванціва та Михайла Вітерука (партнери по «Поділлю», сміється – авт.). Якщо не рахувати їх, я би відмітив Віктора Ковалика з «Агрона».

– А чи є в чемпіонаті Тернопільської області голкіпер чи команда, яким ти ще не забивав голів?

– Юрій Зянько – йому ще точно не забивав (сміється – авт.). А якщо серйозно, то у цьому сезоні забив усім проти кого грав, крім воротарів «Агрона».

– По кар’єрі на дорослому рівні ти виступав на Хмельниччині і Тернопільщині. Якщо порівняти рівень футболу, де він вищий?

– На Тернопільщині набагато вищий – як районний, так і обласний футбол.

– Андрій, хоча ти давно граєш на Тернопільщині, але місцевим любителям футболу не дуже знайомий. Розкажи трішки про себе, де народився, у кого займався футболом, які були твої перші футбольні кроки, за яких обставин отримав запрошення від команди з нашої області?

– Народився я на Хмельниччині, у селі Бережанка Чемеровецького району. Займатися футболом почав у ДЮСШ (Чемерівці) під керівництвом тренера Сергія Борисовича Снігура. З командою спортшколи брав участь у змаганнях на обласному рівні та у ДЮФЛ України (U-13). У 14 років почав виступати за своє рідне село Бережанка – ФК “МіДіАн”. Там мене помітив Віктор Комар і запросив до команди «Юність» (Личківці), яка виступала у чемпіонаті Гусятинського району. У матчі проти Васильківців відзначився трьом голами, які принесли моїй тодішній команді перемогу з рахунком 3:2. На друге коло перейшов до «Поділля» з Васильківців. З тих пір і до сьогодні ми разом.  

– «Поділля» за підсумками 2023 року здобуло путівку до першої тернопільської ліги. Плануєш допомогти команді і наступного року?

– Сподіваюся наше керівництво збереже команду на наступний рік і ми всі будемо разом йти до перемог, як і в сезоні-2023.

– Сьогодні тобі 27 років – зрілий вік для футболіста, чи є бажання спробувати себе на більш вищому рівні, можливо навіть у професійному футболі?

– Звичайно, грати на вищому рівні завжди цікавіше, тому був би тільки радий цьому, адже це мрія всього мого життя.