Асоціація футболу Тернопільщини розпочинає підбивати підсумки футбольного сезону 2023 року. Стартуємо з команди заліщицький «Дністер-2», яка посіла шосте місце у другій лізі. До розмови ми запросили головного тренера команди Володимира Приємського.

– Володимир Романович, які завдання ставилися на сезон перед «Дністром-2» і чи були вони виконані?

– Перед сезоном, говорячи з нашим президентом клубу Юрієм Куцом, було побажання ввійти до першої трійки. Завдання не було виконано. Два останніх тури у силу певних причин я знаходився закордоном, тому не міг готувати команду до цих матчів, також не був присутній на самих іграх. Потрібно було перемагати хоча б в одному поєдинку і один матч зіграти внічию і ситуація в турнірній таблиці була б зовсім іншою. Однак домашня поразка від свого найближчого конкурента ФК «Збараж» (0:2) та виїзна від ФК «Нараїв» (1:2), залишила «Дністер-2» на останній шостій сходинці турнірної таблиці. На останній поєдинок неймовірними зусиллями вдалося зібрали 11 футболістів, щоби поїхати на той матч. У Нараєві показали хорошу гру, однак осадок щодо організації самої поїздки залишився неприємним.

– Оцініть у загальному виступ заліщицької команди у сезоні, адже завжди не просто дебютантам.

– Перше коло взагалі було дуже важке. У другому колі футболісти по-малу почали входити в тонус та призвичаюватися до обласного футболу. А в третьому колі можна говорити, що команда стала грати на рівні зі всіма суперниками. Команда набрала хід – перемога на виїзді у Васильківцях (3:1), домашня вікторія над ФК «Гримайлів» (2:1) та виїзна нічия у Трибухівцях (0:0). І, якби не прикрі дві останні поразки, то можна було б зачепитися хоча б за четверте місце.

– У чому причина таких перепадів у грі команди?

– Все залежало від кадрів. Скажімо, четверо молодих футболістів, на яких ми розраховували, виїхали закордон. Загалом у нас шість футболістів виступали лише на рівні юнаків за ДЮСШ, решта – вище районного чемпіонату не піднімалися. Тому їм потрібен був час, щоби і зігратися, і психологічно перелаштуватися на дорослий футбол обласного рівня. Поступово це вдавалося, якщо у стартовому поєдинку сезону ми програли Нараєву 1:6, то в наступних – хоча й були поразки, але вже зі значно меншими рахунками. У перерві чемпіонату переговоривши з президентом, прийшли до думки, що треба запросити кілька гравців для підсилення команди. Навіть це було зробити важко, адже майже ніхто за 600-1000 грн. грати в чемпіонаті області не хоче. Такі маємо реалії. Не вистачало нам хорошого центрального захисника та півзахисника, а також забивного нападника. Тому довелося переставляти гравців позиціями, шукати для них оптимальні місця на полі. Той ж Євген Гонза починав у захисті, а у третьому колі показав себе вправним форвардом, плюс футболісти по ходу чемпіонату притиралися один до одного, відповідно на фініш сезону вже прийшли цілком боєздатним колективом.    

– Якщо аналізувати зіграні матчі, то які б із них виділили з кращого боку, а в яких команда зіграла не так, як би того хотілося?

– Найкраща наша гра була у рамках третього  кола у Василькіцях проти беззаперечного лідера «Поділля». Ми єдині в другій лізі, хто зумів упродовж сезону виграли у чемпіона (3:1). Також би відзначив і ще один поєдинок проти «Поділля», і теж у Васильківцях (друге коло – авт.) . Так, ми його програли 1:2, однак мої підопічні показали хороший рівень футболу, а наприкінці матчу ще й забили м’яча, якого, щоправда, арбітр не зарахував. До невдалих по рахунку би відніс матч у Збаражі. 90 хвилин б’ємо по штангах, поперечинах, а забити не можемо. І коли, здавалося, вже вивеземо звідти хоча б нічию, на четвертій компенсованій хвилині ще й пропускаємо нелогічний м’яч у свої ворота. Це була дуже болюча поразка у матчі, в якому ми повинні були брати повноцінних три очка.

– Яка гра для «Дністра-2» стала вирішальною, після якої стало зрозуміло, що не вдасться залишити останню сходинку турнірної таблиці?

– Згаданий вище матч 14-го туру проти ФК «Збараж». Якщо у першому колі ми впевнено виграли у цього суперника (6:1), то, набравши хорошої форми у третьому колі, просто зобов’язані були на домашньому стадіоні перегравати збаражчан. Однак так сталося, щоб без мене у цій зустрічі «Дністер-2» зазнав прикрої поразки (0:2), яка перекреслила надії навіть на п’яте підсумкове місце. 

– Розмовляючи з вами перед початком чемпіонату, Ви говорили, що команда «Дністер-2» буде формуватися з місцевих футболістів.

– Так воно й було. У нас не було гравців з досвідом, які раніше грали на вищому рівні. Ставку зробили на молодь з місцевої ДЮСШ, футболістів з районних змаганнях Заліщицької та Товстенської ОТГ, а також запросили кількох молодих виконавців з сіл Чернівецької області, які межують по Дністру із Заліщиками. Хотіли мати в команді кількох досвідчених виконавців, однак вони йшли у ті команди, де могли заробити хороші гроші, в нас ж були лише добові і премія за перемогу. Якби там не було, я дякую футболістам «Дністра-2», які погодилися на ці умови, адже основна ціль ставилася через поєдинки обласного рівня з кваліфікованими суперниками передивитися місцевих гравців з перспективою залучити когось до першої команди.

– Кого із футболістів «Дінстра-2» можете в першу чергу відзначити за підсумками сезону, а хто не виправдав сподівань?

– Лідером команди був Андрій Чикановський. Серйозно додав у грі 25-річний універсал Євген Гонза. На хорошому рівні показали себе капітан Руслан Дорош та Михайло Матейчук. Почав непогано молодий нападник Володимир Семчук, у першому своєму матчі забивши чотири м’ячі, однак потім щось збавив оберти. Загалом, перед сезоном у команду ми запросили багатьох гравців. Сподівалися через кількість – прийде якість, у гравців були конкуренти на ту чи іншу позицію, відповідно вони мали б зростати в майстерності, якщо хотіли грати в основі. Через контрольні матчі та перші стартові офіційні ігри разом зі своїм помічником Віталієм Ємельяновим побачили, що ряд гравців не підходять по рівню майстерності, при тому, що гроші вони просили більші.  Власне такі гравці залишили команду. Не хотів би називати їхні прізвища, сказу лише одне – ті хто пішов, вони не показували той рівень футболу, який від них вимагали тренери, тому за них не стояли горою перед президентом.

– Кого Ви б порекомендували зі своїх підопічних тренеру першої команди, якщо не в основу, то хоча б під заміну?

– Під першу команду можна сміливо залучати 21-річного півзахисника Андрія Чикановського. У перспективних гравців, за умови відповідного ставлення до себе, повинні вирости 18-річний воротар Олександр Николайчук та 17-річний оборонець Василь Садовський, котрі навчаються футбольному мистецтву у Тернополі.

– Оцініть рівень Ваших конкурентів по другій лізі?

– Перших чотири команди нашої ліги – колективи рівня вищої і першої обласної ліг з солідним бюджетом. «Поділля», ФК «Трибухівці» та ФК «Нараїв» роками грають у чемпіонаті області, більше того – перших дві команда ще в 2022 році виступали у вищій лізі а третя – за підсумками сезону-2022 здобула це право. Онак пол різих причинах усі вони відмовилися від виступів у вищій лізі. ФК «Гримайлів» укомплектований сильними виконавцями, тому вони теж були серйозним конкурентом, не даремно у підсумку зайняли третє призове місце.

– Як оціните цьогорічний чемпіонат Тернопільської області другої лізі в плані організації – його плюси і мінуси?

– Щодо організації змагань – все було на хорошому рівні. Єдине питання до суддівства. У всякому разі в двох-трьох матчах хотілося б, щоби арбітраж був об’єктивнішим. На майбутнє, вніс би пропозицію, обмежитися двома лігами по 9 команд, які б зіграли у два кола.

– Чи є право на життя у «Дністра-2» у сезоні-2024?

– Коли я повернувся з-за кордону, перший ділом набрав президента клубу Юрія Івановича Куца. У нього було невдоволення не так виступом команди в сезон, а через те, що на останній поєдинок до Нараєва команда могла не виїхати. З його слів були докори, як так може бути, це ж не «дворова» команда, що її гравці хочуть їдуть на матчі, а хочуть – не їдуть. Він правильно розставив акценти: команда мала грати до кінця, мали виїхати всі гравці до Нараєва, не залежно, чи цей поєдинок мав турнірне значення чи ні, могли ми там виграти, зіграти внічию чи програти. З боку футболістів це була неправильна постановка питання, мовляв навіщо їхати в далеку дорогу, за умови, що турнірної ситуації не поправиш. Юрія Івановича я повністю підтримую. Після тієї розмови, він був у роздумах: чи є потреба далі утримувати «Дністер-2»? Я йому сказав: розпустити молодий колектив – найлегше, що можна зробити в цій ситуації, зібрати ж потім буде надзвичайно складно. Опісля я зібрав футболістів «Дністра-2», обговорив з ними всі нюанси сезону, зробив акцент на тому, що завдання виконане не було, назвав причини, які призвели до цього. На сьогодні, від Юрія Івановича не було конкретної вказівки, щоби команду розпускати. Тому «Дністер-2» є, хлопцям розписав, як готуватися до нового сезону, що починати потрібно з кросової підготовки. А як то воно буде на весні, по-живемо – побачимо…