Цьогоріч у чемпіонаті Тернопільської області з футболу виступає ФК «Гримайлів», який представляє Гримайлівську громаду. Не будемо стверджувати напевно, бо точних даних немає, однак починаючи від 1960 року, це точно перша поява команди з Гримайлова в обласному футбольному чемпіонаті. Як виявилося, футбол у цьому селищні люблять здавна, і навіть був випадок, коли колектив з Гримайлова став кращим на Тернопільщині. І хоча це була перемога у першості облради добровільного спортивного товариства «Колос», однак це не применшує успіху гримайлівських футболістів, адже старожили мають пам’ятати, як не просто було здобути перемогу в цих змаганнях.

Будучи в Гримайлові я не міг не розпитати про ту історичну для місцевої команди перемогу. Для цього відшукав тамтешніх ветеранів футболу, які не без гордості пригадали ті славні футбольні часи середини 1970-х років минулого століття. Що з цього вийшло, читайте далі…

Василь Степанович Остафійчук (справа) з сином Віталієм – заступником голови Асоціації футболу Тернопільщини

 

Хет-трик гримайлівського «Монтажника»

Колишній голова комітету по фізичній культурі і спорту при Гусятинському райвиконкомі, а нині палкий шанувальник футболу Василь Степанович Остафійчук розповів, що фундамент команди у Гримайлові, яка у 1976 році здобула перемогу в першості облради «Колос» був закладений роком раніше. Тоді ще місцевий «Монтажник» зробив своєрідних хет-трик у Гусятинському районі – спершу, 10 травня 1975 року виборов традиційний весняний кубок району імені Розалії Кшинової, перемігши гусятинський «Збруч» – 4:1, згодом, 10 серпня, на День фізкультурника здобув вольову перемогу у районному кубку, здолавши у фіналі глібівську «Чайку» – 3:1, а наприкінці футбольного сезону ще й став кращим у чемпіонаті району.

Василь Дерев’янко з кубком Гусятинського району (1975 р.)

 

Василь Остафійчук був одним з тих, хто приїжджав у жовтні 1975 року у місцевий будинок культури, щоби особисто вшановувати футболістів гримайлівської команди. Вечір, присвячений зустрічі з чемпіонами, відкрив голова Гримайлінської селищної Ради Р. Г. Кірак. Потім спортсменів привітав і вручив їм нагороди В. С. Остафійчук. Він відзначив, що впродовж усього футбольного сезону «Монтажник» показав себе здібною і технічною командою. А капітан «Монтажника» Степан Дерев’янко запевнив присутніх, що футболісти команди й надалі будуть радувати болільників результативною та переможною грою.

Вшанування у Гримайлівському будинку культури чемпіонів і володарів різноманітних кубків – команда «Монтажник» (Гримайлів). Жовтень 1975 р.

 

Організували кількаденних тренувальний збір у Карпатах

Слова капітана не розійшлися з ділом. У 1976 році до команди з Гримайлова, яка змінилася назву з «Монтажника» на «Олімпію», прийшов, мабуть, найбільший усіх у її футбольній історії.

– За розповідями старожилів, у Гримайлові колись була дуже сильна футбольна команда, ще тоді, коли селище було районним центром. Але чи вона коли не будь виступала у чемпіонаті Тернопільської області, сказати напевно не можу, у всякому разі мені про це ніхто не розповідав. За мене, а живу я в тутешніх краях з кінця 1971 року, ствердно скажу, що на обласний рівень команда не виходила. Ба, більше, довший час у Гримайлові навіть стадіону не було, а той що був на Оболоні –забудували. Разом з тим нам вдалося досягти небаченого для гримайлівського футболу успіху, – почав розповідь воротар гримайлівської команди 1970-х років Євген Устюжанин (17.09.1950 року народження).   

Ветеран гримайлівського футболу Євген Устюжанин та автор і ведучий футбольної програми «Копаний м’яч» Віталій Попович

 

Як переможець усіх можливих турнірів Гусятинського району, гримайлівська команда у 1976 році представляла Гусятинщину у першості обласної ради ДСТ «Колос», де виступали найкращі футбольні сільські колективи Тернопільської області з 16 тогочасних районів. 

– Щоби якомога краще підготуватися до обласних змагань для нашої команди організували кількаденних тренувальний збір у Карпатах, а по приїзді днів 20-ть жили у Гусятині і тренувалися на місцевому стадіоні. Для цього футболістам надали звільнення з основних місць роботи, – пригадує пан Устюжанин.

У грі воротар гримайлівської команди Євген Устюжанин.

 

Спершу на гравців гримайлівської «Олімпії» чекало непросте випробування у Чорткові, де впродовж трьох днів, з 11 по 13 червня, проходила зональна першість області по ДСТ «Колос» серед колективів фізкультури Чортківського, Борщівського, Заліщицького і Гусятинського районів.

– Першу зустріч з борщівцями футболісти з Гримайлова провели у швидкому темпі, при хорошій технічній підготовці і перемогли з переконливим рахунком 4:1. Цим самим ми заявили, що є одним з претендентів на перемогу. У матчі з футболістами Заліщицького району спершу програвали 1:2, потім довгий час рахунок був 3:3. І лише в кінці другого тайму гримайлівці зуміли забити переможний гол. Його автором став наш центральний нападник Микола Струк. Команді Чортківського району на третій день змагань потрібна була тільки перемога над футболістами з Гусятинщини, а нас влаштовувала і нічия. Та зустріч між нами закінчилась з рахунком 1:0 на користь «Олімпії», – розповідає тодішній голкіпер гримайлівської команди.

Так, набравши шість очок з шести можливих при різниці м’ячів 9:4, гримайлівці посіли перше місце і завоювали право виступати у фіналі. Друге місце у футболістів Чортківського, третє – Борщівського районів.

Фрагмент матчу за участю футболістів «Олімпії» (Гримайлів)

 

130 карбованців, ящик горілки та вирішальний матч проти колишніх київських «динамівців»

Після того, як стало відомо, що фінальна частина першості облради ДСТ «Колос» відбудеться в Гусятині, футболісти з Гримайлова ще більш активніше готувалися до матчів, адже перед своїми вболівальниками прагнули якнайкраще виступити.

З 24 по 27 червня на гусятинському стадіоні «Збруч» проходила фінальна першість з серед переможців чотирьох зон – команд обласного об’єднання «Сільгосптехніка», Тернопільського, Монастириського і Гусятинського районів.

– Головним для нашої команди був стартовий поєдинок проти суперників обласного об’єднання «Сільгосптехніка». Тоді так сталося, що у Тернополі розформували команду майстрів другої ліги «Будівельник», а підгаєцьої «Ниви» ще не було. І багато футболістів з тієї команди пішли грати за «Сільгосптехніку», зокрема, Юрій Науменко, Михайло Шевчук та інші. Юрій Карасьов, який працював у «Сільгосптехніці», також запросив на ту фінальну частину у Гусятин Юрія Войнова та Валентина Трояновського, котрі пройшли школу київського «Динамо». Так, вони були віковими, однак і далі представляли собою грізну силу. Як і Володимир Савич з Підволочиська, котрий чимало перемог здобув з бучацьким «Колосом». Пригадую, виходимо ми на розминку, а нападник наших суперників Михайло Шевчук і каже: ставите нам ящик горілки, тоді більше чотирьох голів вам не заб’ємо. Однак вийшло так, що ми той матч зіграли внічию, навіть вигравали спершу, але на останніх хвилинах попустили і в підсумку фінальний рахунок був – 1:1, – згадує перипетії тих далеких років Євген Устюжанин. 

Фрагмент матчу за участю футболістів «Олімпії» (Гримайлів)

 

У наступному турі гримайлівські футболісти перемогли суперників з Лозової Тернопільського району – 2:0, а команда обласного об’єднання «Сільгосптехніки» – монастириську – 3:0. На третій день змагань після перемоги над футболістами Тернопільського району з рахунком 9:3 команда обласного об’єднання «Сільгосптехніка» стала лідером. У гримайлівців ще була попереду зустріч з спортсменами Монастириського району. Щоб стати чемпіоном облради «Колос», їм потрібно було виграти у суперника з різницею у вісім м’ячів.

– Наш останній суперник з Монастириського району програвши дві перших зустрічі, планував дочасно покинути змагання, адже шансів навіть на третє місце у них не було. Якщо б це так сталося, то супернику зарахували б технічну поразку 0:3 і ми за різницею м’ячів пропустили поперед себе команду «Сільгосптехніки», – доповнює свого партнера по команді тодішній півзахисник «Олімпії» Віктор Чабан.

– За 130 карбованців ми вмовили команду з Монастириського району залишитися ще на одну гру. При чому, ніхто не домовлявся, що суперник має віддати нам гру з потрібним для нас рахунком. Так, футболісти з Монастирищини були значно слабшими за гримайлівських футболістів, однак у першому таймі нам гра не йшла, важко давалися голи, можливо і через запізнення нашого основного півзахисника Олександра Міллермана та ще одного вправного футболіста з Тернополя. І хоча у перші 45-ть хвилин гри вдалося забити два чи три м’ячі, але цього було замало для загальної перемоги на турнірі. А коли Міллерман у другому таймі підсилили нашу команду, таки вдалося дотиснути суперника з потрібним рахунком – 8:0, – розповів пан Устюжанин.

У підсумку головні претенденти на першість набрали по п’ять залікових очок (у ті часи за перемогу нараховувалося два очка), однак у команди з Гримайлова різниця забитих і пропущений м’ячів стала плюс 10 (11:1), а в «Сільгосптехніки» – плюс 9 (13:4) і тому саме «Олімпія» стала переможцем.

«Олімпія» (Гримайлів) – переможець першості облради ДСТ «Колос» по футболу 1976 р.

 

«На Україну» поїхали не переможці, а представники Монастирищини

– Після останнього матчу, коли стало зрозуміло, що саме ми здобудемо перемогу на турнірі, представники «Сільгосптехніки» «напали» на організаторів, мовляв, чому поставили першу гру між потенційно головними претендентами на чемпіонство, відповідно в останньому турі мали місце матчі з величезними рахунками на користь однієї з команд. Хоча вже тоді представник «Сільгосптехніки» Юрій Красьов заявив, що не «Олімпія», як переможець, а саме його команда буде представляти Тернопільщину на всеукраїнському рівні, – пригадує Віктор Чабан.

Фрагмент матчу за участю футболістів «Олімпії» (Гримайлів)

 

Як виявилося, ні «Олімпія» з Гримайлова, як переможець облради «Колос», ні їхній опонент з «Сільгосптехніки» не виступали на змаганнях республіканського ДСТ «Колос». У них взяла участь команда з…. Монастириського району.

– Фінальна частина першості УРСР з футболу на приз «Золотий колос» 1976 року була запланована у Баштанці Херсонської області, а перед тим ще мала відбутися зональна її частина. Обласний «Колос» мав профінансувати нашу поїздку «на Україну», але, очевидно, там були свої розклади і замість нас поїхала команда з… Монастирищини, яка представляла міжколгоспну будівельну організацію (тодішній лідер чемпіонату Тернопільської області по першій групі – монастириський «Будівельник» з братами Венгриновичами – авт.). Звичайно, нам було прикро, що так сталося, бо всі були заряджені їхати і показати свій клас на рівні кращих сільських команд України. Очевидно, керівництво обласного «Колоса» розуміло, що нам буде «на Україні» складно, адже по-великому рахунку в нашій команді всі були місцеві футболісти, лише одного студента з Тернополя Олександра Міллерман залучали зі сторони. Його нам рекомендував взяти в команду легендарний футболіст тернопільського «Авангарду» Володимир Прошкін, котрий тоді вже був тренером футбольного колективу Тернопільського фінансово-економічного інституту, і якого добре знав наш тренер Василь Дерев’янко. Хоча сказати, що у нас була слабка команда – язик не повертається, в «Олімпії» був стабільний колектив, футболісти швидкі та націлені у кожному матчі на перемогу. Навіть суддя республіканської категорії Михайлов, який обслуговував матчі у Гусятині, дивуючись, запитав Василя Дерев’янка на церемонії нагородження, як йому вдалося зібрати таку сильну  та боєздатну команду, – додає Віктор Чабан.

«Олімпію» з Гримайлова за перемогу в Гусятині нагороди кубком і дипломом першого ступеня, а гравців – подарунками і дипломами першого ступеня.

Диплом Віктора Чабана за зайняте перше місце у фіналі першості облради ДСТ «Колос» по футболу 1976 р.

 

– Після урочистостей з Гримайлова до Гусятина їхали засмучені, адже за перше місце в обласних змаганнях нам навіть ніхто премії не виписав. Лише у кафе у Гримайлові чисто символічно відсвяткували чемпіонство, – пригадає Євген Устюжанин.

Довгі роки пост №1 у гримайлівській команді займав Євген Устюжанин (з м’ячем)

 

На довгі роки перемога Гримайлова у 1976 році стала найвагомішим досягнення для місцевих футболістів. Були плани заявити «Олімпію» по другій групі чемпіонату Тернопільської області, для цього навіть другий стадіон почали будувати біля підстанції. Однак перший секретар Гусятинського райкому партії д. Моленчук, котрий курував командою з Гримайлова, був переведений на роботу до Тернополя, і її перестали спонсорувати. Ще наступного сезону був невдалий виступ у змаганнях по товариству «Колос», після чого команда у Гримайлові розпалася, а більшість з тих, хто вибором звання чемпіонів стала грати за команду сусіднього Глібова, з якою навіть здобули кубок Гусятинського району…

Фрагмент матчу за участю футболістів «Олімпії» (Гримайлів)

 

Статистика знає все

1976 рік. Першість облради ДСТ «Колос».

Фінальна частина. 24-27 червня. Гусятин. Стадіон «Збруч»

№	Команда	1	2	3	4	І	В	Н	П	М’ячі	О
1	Гусятинський район («Олімпія» Гримайлів)	х	1:1	2:0	8:0	3	2	1	0	11:1	5
2	«Сільгосптехніка» (обласне об’єднання)	1:1	х	9:3	3:0	3	2	1	0	13:4	5
3	Тернопільський район	0:2	3:9	х	4:0	3	1	0	2	7:11	2
4	Монастирський район	0:8	0:3	0:4	х	3	0	0	0	0:15	0

1 тур: Гусятинський район («Олімпія» Гримайлів) – «Сільгосптехніка» (обласне об’єднання) – 1:1, Тернопільський – Монастириський – 4:0;

2 тур: Гусятинський район («Олімпія» Гримайлів) – Тернопільський – 2:0, «Сільгосптехніка» (обласне об’єднання) – Монастириський – 3:0;

3 тур: «Сільгосптехніка» (обласне об’єднання) – Тернопільський – 9:3, Гусятинський район («Олімпія» Гримайлів) – Монастириський – 8:0.

Після виграного матчу і завоювання кубка облради «Колос» командою «Олімпія» (Гримайлів). Червень 1976 року.

Верхній ряд (зліва на право): Йосиф (шофер), Віктор Чабан (півзахисник), Степан Дерев’янко (запасний воротар), Богдан Козира (лівий нападник), Олександр Міллерман (півзахисник), Мирон Запалило (центральний захисник), Володимир Озяблий (універсал, півзахисник і захисник), Михайло Яськів (крайній півзахисник), Микола Струк (центральний нападник), Василь Дерев’янко (тренер-організатор).

Нижній ряд (зліва на право): Дмитро Жарський (правий захисник), Олександр з Хмельницького – прізвище не вдалося пригадати (півзахисник), Євген Устюжанин (воротар), Богдан Зінь (півзахисник).