Ігор Дворецький: «ФК «Трибухівці» довго йшов до цього третього місця»

Асоціація футболу Тернопільщини продовжує підбивати підсумки футбольного сезону 2021 року. На черзі – ФК «Трибухівці», який посів третє призове місце у першій лізі. До розмови ми запросили головного тренера команди Ігоря Васильовича Дворецького.

– Які завдання ставилися на сезон перед ФК «Трибухівці» і чи були вони виконані?

– Завдань перед сезоном ми не ставили. Формували команду, кістяк якої був зі своїх футболістів, котрі у нас тривалий час грали. Коли проводили передсезонну підготовку, зіграли спаринг із «Дністром» з Заліщиків. Їхній тренер Євген Юрійович Радкевич повідомив, що команда розпадається. Оскільки ми з ним мали давні хороші стосунки, він запропонував кількох своїх футболістів запросити у Трубихівці. Разом поїхали до нашого почесного президента і голови громади Олега Івановича Ковдрина на предмет того, щоби у нас грали Михайло Рябий, Микола Пастухов, Дмитро Імангулов і Богдан Скибінський. І коли отримали добро, вже було поставлене конкретне завдання перед тренерським штабом – боротися за призові місця.

– Не всі з перерахованої четвірки виступали за ФК «Трибухівці».

– Скибінський та Рябий на початку сезону знаходилися за кордоном, і ми знали, що їх у кількох матчах не буде. Прикра ситуація сталася з Імангуловим, який мав на той час три переходи і не міг бути заявлений за нашу команду в першому колі. Однак завдань ми не змінювали.

– Сезон для ФК «Трибухівці» розпочався дуже невдало: три матчі – три поразки. Не опустилися тоді руки?

– Такий був календар, що у стартових трьох турах довелося зустрітися з головними претендентами на чемпіонство. Ми ж у той час залишилися без центральних півзахисників – Дмитра Імангулова і Михайла Рябого не було, Іван Солонинка відбував дискваліфікацію, яку він отримав у своїй попередній команді, а Ігор Крушельницький поїхав до Франції за день до першого матчу. У футболі кажуть: «Скажи, який у тебе центр, і я скажу, яка в тебе команда». У підсумку в перших чотирьох турах грали без номінального центрального півзахисника. Доводилося ці ключові позиції заповнювати оборонцями та нападниками. Тому власне таким невдалим був старт сезону. Але рук ніхто не опускав, усі сподівалися, що ситуація налагодиться і нам вдасться надолужати втрачене.

– Власне так воно і сталося, команда не лише вибралася з тієї стартової «ями», а й у підсумку вдалося навіть вибороти «бронзу». Які головні чинники такої успішної гру в другій частині сезону?

– По-перше, це віра і дружній колектив. Ми довго йшли до цього третього місця. П’ять поспіль сезонів виступали в першій обласній лізі, кістяк колективу хоча й формувався з футболістів з району, але вони були добре зіграні, розуміли один одного з пів слова і доросли до того, що можуть боротися за найвищі місця. Якщо минулого року ми в другому колі недобрали очок і не змогли поборотися за третє місце, то цьогоріч зробили правильні висновки, підібрали кількох виконавців і вважаю, заслужили на призове місце. Другий чинник – стабільне фінансування. І по-третє, це підтримка команди, починаючи від голови громади і закінчуючи рядовими вболівальниками. Вперше за всі роки виступів на обласному рівні нас підтримували чисельно не лише на домашніх матчах, а й на виїзних. У тому ж Вишнівці, напевно, було більше наших вболівальників, аніж господарів. 10-12 чоловік були стабільно присутніми на всіх гостьових матчах. При цьому, хоча в автобусі були місця, вболівальники їздили власним транспортом. Це було надзвичайно приємно, футболісти відчували підтримку і намагалися не розчарувати своїх шанувальників, показуючи якісний та комбінаційний футбол.     

– Для себе коли зрозуміли, що ФК «Трибухівців» здобуде таку давно омріяну «бронзу»?

– Після фінального свитка останнього матчу з ФК «Мельниця» з Мельниці-Подільської, який ми завершили внічию - 0:0 і яка дозволила нам зберегти за собою третє місце. 

– Якщо аналізувати зіграні матчі, то які б із них виділили з кращого боку, а в яких команда зіграла не так, як би того хотілося?

– Найперше я би хотів сказати, що ми не провалили жодного матчу. Ми не вистрілювали в якихось поєдинках, але й низько не падали. Навіть якщо взяти три стартові поразки, то ті ж Ігор Кістяник та Юрій Грицак, які діяли на не своїх позиціях у центрі півзахисту, віддали всі сили, як і решта футболістів. Напевно, найневдаліша наша гра в сезоні відбулася в Городниці, де ми поступилися місцевій «Ниві» (1:2), але на тому полі дуже важко грати всім. А щодо успішних поєдинків, то я вважаю, що всі три бучацькі дербі можна записати нам в актив. Грали на рівних із чемпіоном, одного разу зуміли перемогти бучацький «Колос» (4:2), а у двох інших – фарт просто був не на нашому боці, особливо це стосується поєдинку в фінальній пульці (2:3), коли пропустили вирішальні м’ячі на останніх хвилинах. Також хорошими за якістю гри були два виїзних поєдинки проти ФК «Вишнівець», у яких ми зіграли внічию - 2:2 (на попередньому етапі) та 1:1 (у фінальній частині).

– Хто із футболістів ФК «Трибухівці» упродовж сезону показав себе з кращого боку?

– Вразила, по-перше, вся команда, кожен старався, як міг. Того ж Михайла Михальського я брав на перспективу, а він багато матчів відіграв в основному складі. Дуже задоволений нашим воротарем Владиславом Сорочуком. Ну і варті добрих слів гравці середньої лінії, які підключилися до команди по ходу чемпіонату, – Іван Солонинка, Володимир Грабчак та Борис Данилюк.

– Назвіть символічну збірну ФК «Трибухівці» зразка 2021 року (за схемою, якою команда грала у більшості матчах сезону).

– На мою думку, символічна збірна нашої команди є такою: воротар – Владислав Сорочук, центральні захисники – Андрій Іщик та Богдан Скибінський, зліва в обороні – Віталій Скавуляк, справа – Юрій Грицак, у центрі півзахисту – Іван Солонинка, Володимир Грабчак та Борис Данилюк, справа у півзахисті – Ігор Керницький, зліва – Михайло Михальський. У нападі в першій частині сезону більше грав Іван Ковдрин, у другій – Андрій Гаврилюк.

***

Перша ліга. ФК «Трибухівці» – 3 місце

15 матчів:+6=4-5, м’ячі – 27:18, очки – 22

Статистика виступів футболістів ФК «Трибухівці» у чемпіонаті області 2021 р.