Борис Палюх: «Команда у Козовій була зібрана добротна, і якби була змога з нею попрацювати весь сезон, думаю, вона була б у середині турнірної таблиці

Асоціація футболу Тернопільщини продовжує підбивати підсумки футбольного сезону 2020 року. На черзі – футбольний клуб «Козова», який, зігравши п’ять поєдинків, знявся зі змагань. До розмови ми запросили головного тренера Бориса Романовича Палюха.

– Пане Борисе, у 2020 році Ви очолювали ФК «Козова» у непростий для команди час…

– Уперше в моїй тренерській діяльності в дорослому козівському футболі, а я керував командою в 2007-му, 2008-му, 2009-му, 2012-му, 2013-му, 2016-му, 2017-му, 2018-му роках і повернувся в 2020-му, я почув, що футбол потрібен голові районної ради, селищному голові і голові РДА. Цим трьом керівникам вдалося переконати мене очолити команду. Спочатку складалося все чітко та правдиво і вперше ФК «Козова» розпочав підготовку до сезону не в борг. Селищна рада, пообіцявши, дотримала слова і в лютому виділила 300 тис. грн., районна рада обіцяла виділити другу половину в середині березня і ще мала залучити меценатів і спонсорів. Цих коштів повністю би вистачило на існування команди. Але одразу після виділення коштів селищною радою попереднє керівництво району, прес-аташе Малишев В. Б. і декілька інших зацікавлених осіб розпочали написи, дописи, голосування, де було названо селищних депутатів «баранами». У зв’язку з чим останні відкликали гроші назад. 4 березня під егідою Козівської районної федерації футболу провели збори, на яких були присутні близько 50 зацікавлених у розвитку та популяризації футболу осіб. На них ухвалили рішення, що команда таки має грати у вищій обласній лізі, до старту в ній і розпочалася підготовка. Але потім був карантин. Після його послаблення вже стояло питання – перша чи вища ліга? Річний бюджет мав бути близько 450 тис. грн., а при появі команди «Нива» (Теребовля) – до 500 тис. грн. Зібравши футболістів 30 травня і побачивши їхній стан, мені було зрозуміло, що буде важко. Але, повірте, в Козові бувало ще важче, однак ми завжди виходили з честю.

– Цікаво, а які ж завдання ставилися перед командою, яка за складних умов таки розпочала сезон?

– Я знав, куди йду, адже добре обізнаний, що таке вища ліга чемпіонату області. Були поставлені завдання, щоби команда зайняла 5-6 місце, відновився авторитет ФК «Козова», щоби на місцевому стадіоні глядачі мали змогу бачити кращі команди області і в яких козівська команда відбирала б очки.

– На початку сезону сталася неприємність, команда знялася з турнірної дистанції. У чому головна причина?

– Те, що ФК «Козова» після п’яти зіграних поєдинків у вищій лізі чемпіонату Тернопільської області знявся з турнірної дистанції, має ряд причин. Перша і головна – це відсутність коштів. Не було світла в кінці тунелю…

– У тих матчах, які вдалося провести ФК «Козова», не все із запланованого вдавалося реалізувати, але були, мабуть, хороші поєдинки?

– Ми трохи пізно включилися у тренувальний процес, бо була невизначеність зі стартом чемпіонату, який відкладали через карантинні обмеження. Зібралися лише 30 травня, в той час як перший тур було заплановано на 14 червня. Попросив, і мені пішла назустріч Асоціація футболу Тернопільщини, щоби стартовий поєдинок з тернопільською «Агронивою» перенести, бо були певні невизначеності з фінансами, відповідно до кінця не знав, на яких умовах зможу запрошувати гравців.

Якщо ж брати зіграні матчі, то, звичайно, з лідерами аматорського футболу області – великогаївським «Агроном» та теребовлянською «Нивою» - складно було суперничати, що власне підтвердили наші матчі з ними. «Агрон» у попередні роки у Козовій грав - 0:0 і 1:1, вдома перемагав нас мінімально – 1:0 і це з великими потугами. Цього сезону нам не вдалося дати їм бій. У цьогорічній теребовлянській «Ниві» було зібрано багато висококваліфікованих футболістів, чого вартий один тільки Савошко, який зараз виступає за «Полісся» (Житомир).

Що ж до решти команд, то зі всіма можна було грати і здобувати очки. Так у виїзному матчі з хоростківською «Зорею» втратили перемогу в компенсований час, коли пропустили необов’язковий гол, тим самим задовольнилися нічиєю (3:3). У Бучачі, до честі моїх підопічних, на останніх хвилинах рахунок зрівняли, а в компенсований час, якби було побільше фарту, могли вести повноцінних три очки, коли після кутового поцілили м’ячем у поперечину. Та й виїзна поразка від заліщицького «Дністра» була необов’язковою, адже у першому таймі повели в рахунку, ні в чому супернику не поступилися. Однак вилучення наприкінці матчу перевернуло все з ніг на голову, суперник скористався чисельною більшістю і забив кілька м’ячів у наші ворота.

– Подвійно прикро було усвідомлювати про те, що більше серед футбольних колективів області немає самобутньої козівської команди, яка на 80 відсотків складалася з вихованців місцевого футболу.

– У комплектуванні ставка одразу була зроблена на місцевих вихованцях, а також кількох запрошених гравців з Тернополя. Були домовленості, що команду підсилять три футболісти із Львівської області, але через ряд причин ми їх так і не запросили. Отож зупинилися на деяких виконавцях з обласного центру, а решту – це вихованці або уродженці нашого району. Лідерами команди були наші хлопці, вже знані футболісти Андрій Мартинюк та Юрій Сорочан. Перший пограв на хорошому рівні і на моє прохання повернувся до ФК «Козова», щоби допомогти команді у вищій лізі. Сорочан – не останній нападник в області, мав кілька запрошень від колективів хорошого рівня, однак теж погодився грати за козівську команду. Вже після ФК «Козова» обидва грали у команді вищої ліги - тернопільській «Агрониві» і були там на провідних ролях. Також варті уваги кілька молодих футболістів, у яких я бачив перспективу, вони повинні були допомогти нашій команді. Це Бобко, Репела, Микичак, Павелко, Сидомир, вони добавляли від гри до гри і по ходу сезону, думаю, стали би повноцінними гравцями вищої ліги, бо тільки граючи з сильними командами, можна рости і ставати хорошими футболістами.  

Шкода, що через карантинні обмеження не вдалося цього сезону залучити до команди 17-18 річних футболістів. Але одночасно приємно, коли дозвіл таки прийшов, то Михайло Купчак появився в складі команди вищої ліги - «Агронива-ТНПУ»…

 Свого часу у ФК «Козова» виступала наймолодша в обласному футболі пара центральних захисників – Павло Данилюк та Михайло Павелко. Обидва другу частину сезону відіграли у ФК «Нараїв», були одними з кращих та допомогли команді з Бережанщини виботи «бронзу» в першій обласній лізі.

– А чи виправдали свою гру «легіонери» з Тернополя?

– Трійка досвідчених запрошених гравців показувала хорошу гру. До прикладу, Олександр Чернятинський, на мою думку, один з кращих воротарів області, нині захищає кольори чернівецької «Буковини». Атакувального півзахисника Ігоря Вонса особливо представляти не потрібно. Це гравець, який пройшов хорошу школу, технічний, майстер стандартів, пограв на професійному рівні за ФК «Тернопіль» та тернопільську «Ниву». Євген Гурін – порядна людина та хороший футболіст із добре поставленим ударом лівою ногою. Після переходу Жені до нас з «Агрону», ми планували, що в нього відкриється друге дихання. Він повинен був принести багато користі козівській команді. Уже після того, як стало відомо, що ФК «Козова» знімається з чемпіонату, Гурін одразу отримав запрошення до бучацького «Колоса», де він відзначився кількома забитими м’ячами, а потім допоміг «Рідній Борщівщині» стати переможцем першої обласної ліги.

Загалом команда у Козовій була зібрана добротна, і якби була змога з нею попрацювати весь сезон, думаю, вона була б у середині турнірної таблиці. А так обставини змусили ФК «Козова» зійти з дистанції, так і не показавши вболівальникам усього, на що були здатні її футболісти.

***

Вища ліга. ФК «Козова»

5 матчів:+0=2-3, м’ячі – 7:19, очки – 2

P.S.: Після 6-го туру козівська команда знялася з чемпіонату.  ФК «Козова» зіграв менше половини запланованих календарем матчів, тому його результати анульовано і в підсумкові таблиці не враховані.