Олег Тимець: «Шосте місце «Зорі» – це максимум на що можна було сподіватися у сезоні-2020»

Асоціація футболу Тернопільщини продовжує підбивати підсумки футбольного сезону 2020 року. На черзі – хоростківська «Зоря», яка посіла шосте місце у вищій лізі. До розмови ми запросили головного тренера Олега Володимировича Тимця.

– Пане Олеже, які завдання ставилися на сезон перед «Зорею» і чи були вони виконані?

– Особливих завдань перед командою не ставилося. У Хоросткові майже 10 років не було команди, яка виступала у вищій обласній лізі. Тут вже зовсім інший футбол, ніж той, які футболісти грали у минулі сезони у першій лізі, не кажучи вже про виступи на район. У вищій лізі потрібно все робити швидше, на секунду швидше думати. Десь щось вдавалося, десь – ні. На даним момент шосте місце «Зорі» – це максимум на що можна було сподіватися.

– Тобто, пробитися в першу п’ятірку було складно?

– За п’ятірку ми могли поборотися, однак виникли певні чинники, які цьому завадили.   Найперше – це коротка лавка, яка в нас була в першому колі. У другій частині сезону вже трішки доукомплектувалися і, скажу чесно, забракло нам… ігор. Сім матчів у другому колі – це дуже мало для чемпіонату області. Хлопці тільки почали знаходити порозуміння, налагоджувати зв’язки, а чемпіонат вже завершувався. Думаю футболісти проявили би себе ще краще, якби чемпіонат був довшим. Окрім того, я вкотре зрозумів, що команда не будується за один-два тижні. На все потрібен час. Ми пізно почали підготовку до сезону, відповідно зіграності футболістам «Зорі» не вистачало. Все це в поєднанні і відбилося на виступах хоростківської команди в сезоні-2020, та тому, що вона не змогла піднятися вище по турніріній таблиці. 

– Мабуть на грі команди відбилося й те, що не вдавалося проводити повноцінний тренувальний процес, адже чимало футболістів були не місцевих, відповідно не завжди мали можливість приїхати на тренування?

– Ви маєте рацію. Хотілося б, щоби команда була на місці і футболісти мали повноцінний тренувальний процес, тоді прийде результат у офіційних поєдинках. Я по-доброму заздрю «Агрону», вони все мають під рукою, мають можливість ледь не щодня збиратися та тренуватися. Хоча ми й так проводили по два тренування на тиждень, хоча, вважаю, що їх мало б бути хоча б три. Але ще раз повторю, ми виходили з тієї ситуації, в якій опинилися і витиснули практично максимум з того, що могли.

– Свого часу, Ви сказали, що у другому колі буде зовсім інша «Зоря». І дійсно, провели у перерві між першою і другою частиною чемпіонату масштабну комплектацію. У другому колі це вже була така команда, яку Ви хотіли бачити, чи ще можна було кимось підсилитися?

– Звичайно, могли ще підсилитися, але у той часовий цейтнот, який був між першим і другим колом, ми зібрали доволі кваліфікованих гравців, які могли вирішувати поставлені завдання. Навіть ті ж молоді футболісти показували доволі хорошу гру. Візьмемо 19-річного Віталія Кузьмака або 17-річного Романа Софінського. Другий, відігравши кілька матчів за нашу команду, був запрошений до ужгородського «Миная» (U-21). Звичайно, він міг принести чимало користі «Зорі», це швидкісний футболіст і на свій вік – по-футбольному розумний. Тим не менше, я радий за хлопця, нехай прогресує.

– Кого ще можна відзначити з кращої сторони?

– Не хотів би говорити, що хтось зіграв краще, а хтось гірше. В загальному футболісти зіграли так, як вони могли. Якщо «Зоря» вигравала, то на результат працювала вся команда, коли програвала – значить невдало зіграли всі. Футбол – це командна гра!

– А були футболісти, гра яких розчарувала?

– Не те, що я в комусь розчарувався, просто бракувало часу, щоби належно підготуватися до сезону.

– Не складно було знайти мову з ветеранами команди, тим самим Петром Соколом, Олегом Скотецьким, які теж чимало пограли і, мабуть. мають своє бачення футболу?

– Я дуже дякую хлопцям, що вони мене прийняли, підтримували у всьому і виконували мої тренерські настанови. Ніхто палки в колеса не вставляв, в такому колективі приємно працювати.

– Якщо аналізувати зіграні матчі, то які б із них виділили з кращого боку, а в яких команда зіграла не так, як би того хотілося?

– Були матчі хорошого рівня, а були провальні. Найкращий наш поєдинок, на мій погляд, відбувся у Заліщиках, де ми перемогли на той час лідера чемпіонату місцевий «Дністер» – 1:0. Наш суперник тоді зазнав першої поразки в сезоні. А провальним був останній домашній поєдинок чемпіонату проти підволочиського «Збруча-Агробізнес» (3:5). Хоча я б його назвав по-іншому. Мені дуже не сподобалася гра підопічних. Що сталося з футболістами та чому вони допускали дитячих помилок, важко пояснити. Не мають гравців вищої ліги чемпіонату області діяти подібним чином.

– Чи була гра чи кілька ігор, які стали переломними для команди, адже старт сезону був не зовсім вдалим?

– У нас в більшості матчів був непоганим малюнок гри, але він не давав потрібно результату. Переломними у цьому плані були два матчі. Спершу з великогаївським «Агроном», з яким ми на домашньому стадіоні зіграли внічию (1:1), а в наступному турі перемогли у гостях згадуваний вище заліщицький «Дністер» (1:0).

– Фахівці відзначали, що «Зоря» не грала футбол «бий-біжи», а намагалися діяти в комбінаційний футбол…

– Пробував прищепити гравцям атакувальний та комбінаційний футбол. Така гра, по-перше, подобалася хлопцям, по-друге, нашим вболівальникам. Звичайно, не все вдавалося, ще потрібно було вдосконалюватися та багато працювати на тренуваннях, але малюнок у «Зорі» й справді був і по ньому нас впізнавали.

– Ви згадали про вболівальників. Знаємо, у Хоросткові вони одні з найактивніших, постійно і за будь-яких обставин підтримують команду.

– Дуже велике дякую нашим вболівальникам, по правді скажу, довелося чимало пограти на своєму футбольному віці, але таких відданих шанувальників, як у «Зорі», ще не бачив. Що в дома, що на виїзді гравці відчували їхню підтримку і великий їм за це респект. Дай Бог, щоби вони підтримували «Зорю» і в майбутньому.

– Для Вас Хоростків – не чуже місто, адже захищали кольори «Зорі» на початку 1990-х та 2000-х. Відчувалося, що приїхали майже до рідного дому?

– Хоростків – це не моя рідна домівка, але приємно було відчувати, що люди мене впізнають, пам’ятають мою гру і з моїм іменем пов’язують повернення футбольної слави «Зорі», яку вона здобула у минулі роки. На останній грі сезону були присутні керівники футбольного клубу, яким я сказав, що в душі максималіст і докладу усіх зусиль, щоби команда у Хоросткові була на видних місцях у всіх змаганнях, в яких братиме участь. Життя покаже, як то воно буде, але зауважу, що Хоростків – футбольне містечко і воно заслуговує мати сильну футбольну команду. 

***

«Зоря» (Хоростків): 6 місце – 14 матчів:+3=5-6, м’ячі – 15:24, очки – 14