Немо Шелія: «Третє місце «Агронива» здобула заслужено!»

Федерація футболу Тернопільської області продовжує підбивати підсумки футбольного сезону 2019 року. На черзі – команда «Агронива» із Заводського, яка посіла третє місце вищої. До розмови ми запросили граючого головного тренера Немо Шелію.

– Як оцінюєте виступ «Агрониви» в дебютному сезоні у вищій обласній лізі?

– Команда виконала поставлені завдання на сезон, а саме - бути у призовій трійці. Тому враження від футбольного року лише позитивні. Вважаю, що третє місце «Агронива» здобула заслужено! На перше і друге місце ми, відверто, не залужили, адже наші суперники були сильнішими за нас.

– На Ваш погляд, які найголовніші чинники того, що заводська команда вдало провела сезон?

– По-перше, була стабільність у команді, адже наше керівництво організувало постійний тренувальний процес. По-друге, у команді було чимало молодих футболістів, які намагалися довести, що вони можуть грати у футбол на хорошому рівні. І мабуть найголовніше,  у теперішніх умовах в «Агрониви» було стабільне фінансування. Саме ці три чинники стали визначальними у здобутті бронзових нагород чемпіонату.

– Коли Ви, як головний тренер, повірили в те, що «Агронива» таки буде в призах?

– Коли прийшов в команду, побачив рівень футболістів, фінансове забезпечення, інфраструктурні моменти, президенту клубу Богдану Федорківу пообіцяв, що на фініші сезону будемо в призовій трійці. По ходу чемпіонату не сумнівався, що вдасться цього досягнути, хоча й суперники було теж доволі високого рівня.  

– Чи можна було зачепитися за вище, ніж третє місце і що цьому завадило?

– Звичайно, можна було поборотися за друге місце, однак по ходу сезону було ряд причин, які не дозволили піднятися вище третього місце. Це насамперед кадрові проблеми. Ряд гравців отримали травми (Стриєшин, Коломієць), кількох наших футболістів запросили у професійні клуби (Різник, Тригуба), ще ряд моїх підопічних певний час були відсутні через участь у студентському чемпіонаті Європи (Заставецький, Стриєшин, Савка). Відповідно довелося тасувати склад, а це вплинуло на командну стабільність.

– На Ваш погляд, який матч у 2019 році був найкращим для «Агрониви», а який команда провалила?

– Кращою, напевно, була наша остання гра сезону проти підволочиської команди «Збруч-Агробізнес». Це був матч за «бронзу», в якому ми впевнено перемогли безпосереднього конкурента - 5:1. Також були хорошого рівня наші поєдинки з «Агроном» та теребовлянською «Нивою». А провалили ми домашній матч із чортківським «Кристалом» - 2:6.

– Якщо вдатися до персоналій, хто з гравців показав себе з кращої сторони, а від кого чекали більшого?

– Правду кажучи, задоволений більшістю гравцями, які цьогоріч захищали кольори «Агрониви». Були, правда, футболісти, які через травми не могли себе реалізувати. Той же Сергій Коломієць, на якого ми покладали великі сподівання, провів лише один кубковий поєдинок. Загалом усі гравців в силу свої можливостей намагалися бути корисними команді.      

  – На Ваш погляд, чи справився суддівський корпус з обслуговуванням матчів вищої ліги?

– Претензії можливо і є, але це футбол. Помилки арбітрів трапляються і в Прем’єр-лізі чи першій професійній лізі. Тому про це говорити немає змісту, судді теж люди, і їм теж властиво помилятися.

– Сезон закінчився, але не за горами новий чемпіонат. Чи зроблені попередні плани на 2020 рік?

– Ми виступаємо в чемпіонаті області, на аматорському рівні, контрактів з гравцями не маємо, тому важко щось планувати на майбутнє. Сьогодні хтось може сказати, що він залишається, а завтра – покине команду. Однозначно «Агронива» братиме участь у наступному чемпіонаті області, але хто в ній гратиме, поки точно відповісти не можу. До прикладу, гравців, які виявлять бажання виступати в професійних клубах, ніхто утримувати не буде, навпаки ми даємо їм такий шанс.

– Сезон-2019 у заводській «Агрониві» став Вашим першим тренерським досвідом. Яким він був для Вас, чи все вдалося, що планували?  

– Чесно кажучи, сподівався, що буде трішки легше. Але виявилося, що тренерська робота теж доволі важка. В команді є близько 20 футболістів і у всіх різний характер. Плюс я з ними теж виходив на футбольне поле, відповідно, з однієї сторони ти з ними маєш бути як друг, а з іншої – як наставник і старший товариш. Тому було важко, особливо на старті сезону, а вже наприкінці чемпіонату футболісти стали більше розуміти мене, що я від них вимагаю. Загалом у 2019 році отримав величезний досвід, який у майбутньому допоможе мені в тренерській кар’єрі.