Як юні футболісти з Гусятинщини побували на матчі збірної України в Словаччині

15 листопада з Тернополя при підтримці агрохолдингу «Мрія» та тур-агенції «Рід Тур» вирушив автобус із учасниками осіннього чемпіонату Гусятинщини з міні-футболу на кубок «ВірнізЗбірній» на матч Ліги Націй між збірними України та Словаччини, який проходив 16 листопала у м. Трнава.

Оскільки делегація з Гусятинщини мали із собою супровідні листи від Федерації Футболу Тернопільської області та від обласної державної адміністрації, це дало їм можливість по спрощеній процедурі пройти українсько-словацький кордон, перетнувши, який подались у Братиславу, бо саме там могли зупинитись, трошки перепочивши у готелі. 63 км від готелю і в’їжджаємо в 70-тисячну Трнаву. Десь через 2 км, авто поліції, що припарковане обабіч дороги справа, включає вогні і прилаштовується за нашим автобусом. Ну все, думаємо. В’їзди закриті. До стадіону 6 км прийдеться йти пішки. Поліція обганяє нас, прилаштовується спереду і спростовуються наші думки по-українськи, включає «аварійку» і супроводжує нас на стоянку прямо під стадіон! Ажіотажу немає. Словацькі вболівальники ігнорують матч. Стадіон в Трнаві ім. Антона Малатинського вміщує 19 200 глядачів. На матчі присутні 9 700, із них понад 1 300 українців. В секторі гостей ніхто не сидить. Забиті і проходи. Глядачів певно більше, чим місць. Фани постійно співають…

Ну, що сказати – методи проб і помилок завжди сприймалися жорстко. Так і зі збірною України. Убити довелося попередню схему, поміняти позиції, змінити акценти. Поки все виглядає страшно, невизначено і хаотично. Ми вимагаємо від Андрія Шевченка нових гравців і експериментів. Він теж розуміє, що це треба – життя не стоть на місці і необхідність наявності плану б ніхто не відміняв. Гнучка схема 4-3-3 максимально підходить під кадровий потенціал команди, але її не можна назвати універсальною і ідеальною. У певний момент матчу або з певним суперником треба уміти перебудуватися і зробити те, чого від тебе не чекають. Це і називається роботою на перспективу і поглядом в майбутнє. Коли б не ця поразка, ми б критикували Шевченка трохи пізніше. За недалекоглядність. Тренерський штаб визначився з пріоритетами. Інакше – ніяк.

Після гри в Трнаві до українських секторів, де було понад 1300 вболівальників, подякувати за підтримку прийшли всі. Навіть запасні гравці. Андрій Шевченко теж. Степаненко поставив автограф на прапорі і... поцілував його. Це дещо підсолодило гірку пілюлю від результату. Але сам факт перебування у фансекторі у виїзному матчі – це незабутньо.

Вже наступного ранку українська делегація вирушила у Австрію, далі через Угорщину прибула до України. Діти залишились надзвичайно задоволеними тим, що побачили, почули та відчули… Але де б ми не були і що б не робили – вдома завжди буде краще, адже ми українці, у жилах наших дітей тече козацька кров, у нашому серці живе глибока віра, дана нам від Бога, що нашу волелюбну державу чекає мирне європейське майбутнє, а кожна поразка нас лише загартовує та робить сильнішими.

За словами голови Федерації Футболу Гусятинського району Віталія Остафійчука, такі акції є неодноразовими: «Ми і надалі будемо плідно розвивати дитячий футбол. До речі, незабаром почнемо зимовий чемпіонат, за підсумками якого буде сформовано команду на міжнародний турнір ,який відбудеться у лютому 2019 року в Пйотркув-Трибунальський (Польща). А тим часом з нетерпінням чекаємо 2 грудня на жеребкування відбору Чемпіонату Європи, щоби скласти графік наступних виїздів, для підтримки збірної».